30 Липня 2010 року 11:00
[версія для друку]

Протиправне та раптове, без обговорення і науково-експертних висновків утаємничене підписання Президентом Віктором Януковичем Харківської угоди щодо продовження терміну перебування ЧФ РФ на теренах України ще на 25 років і така ж неправомірна, з порушенням регламенту і прав депутатів її ратифікація парламентом, викликають все більше занепокоєння в українському суспільстві, оскільки тут існує пряма загроза для національної безпеки України та її громадян.


Як найбільше обізнані з реаліями перебування бойових сил ЧФ РФ в Криму, 17 липня 2010 року спеціальну дискусію по цій проблемі провели активісти Конгресу українців Севастополя, долучивши до неї представників науки, прогресивних українських громадських організацій та політичних партій.

На їх запрошення в дискусії брали участь депутат Верховної Ради України Володимир Яворівський, військовий експерт Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Ігор Козій, кандидат наук Юрій Лещенко.

На відстані дискутував і Голова Народного Руху України, голова Комітету ВР з питань європейської інтеграції, Віце-прем’єр – Міністр закордонних справ в Опозиційному уряді Борис Тарасюк. Ознайомившись з колом питань, виставлених для обговорення, він електронною поштою надіслав до круглого столу у Севастополь бачення цієї проблеми та шляхи її вирішення своє та однодумців, котре повністю співпало з висновками інших диспутантів, що аналізували загрози для національної безпеки України та її громадян. Дискусія пройшла в діловому та конструктивному руслі. За її наслідками учасники прийняли узгоджену резолюцію, котра пропонується увазі читачів.

Резолюція учасників дискусії на тему:

«ХАРАКТЕР ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ ВІД ПЕРЕБУВАННЯ НА ЇЇ ТЕРЕНАХ РОСІЙСЬКОГО ЧОРНОМОРСЬКОГО ФЛОТУ».

Проаналізувавши та обсудивши вплив на безпеку України Чорноморського флоту Росії, розгорнутого в її приморських регіонах, учасники дискусії дійшли до висновку про те, що він дійсно несе загрози для національної безпеки України та її громадян через наступне.

Як показав досвід російсько-грузинського збройного зіткнення, наша країна потенційно може бути втягнутою в протистояння з іншими державами, якщо військово-політичне керівництво РФ вступить з ними у воєнний конфлікт. Більше того, по нашій території, де розгорнуті бойові сили російського військового флоту, в такій ситуації можуть бути нанесені упереджувальні превентивні удари з протидіючої сторони, про що особи вищого державного керівництва свідомо замовчують.

Ми також констатуємо, що російська сторона не дотримується міждержавної угоди про тимчасове перебування в Україні її збройних формувань, грубо порушує, досягнуті домовленості, що створює загрозу для національної безпеки нашої держави.

Так, до цього часу не виконані рішення українських судів, які зобов’язали командування ЧФ РФ негайно повернути Україні з незаконного володіння та неправомірного використання навігаційно-гідрографічної системи (НГС), яка є власністю нашої держави. Та, проігнорувавши судові рішення, для збройної підтримки окупаційного режиму на всіх захоплених об’єктах суверенної держави України, командування ЧФ РФ у 2006 році, всупереч міждержавній угоді, сформувало із морських піхотинців спеціальну військову частину і розгорнуло її на українській території поблизу маяка Сарич.

Якщо ці дії кваліфікувати, з позиції норм міжнародного права, то фактично проти суверенної держави Україна здійснена агресія збройними силами Росії з послідуючою окупацією її нерухомого майна та анексією частини території. І це у той час, коли стаття 3 Закону «Про оборону України» зобов’язує органи державної влади та військового управління вживати заходів для відсічі агресії. Та ці органи її ганебно проковтнули.

В якій демократичній державі світу можливе таке військове свавілля, що несе пряму загрозу її суверенітету і територіальній цілісності?

Окупаційні дії чорноморців РФ не дозволяють нашій державі підтримувати і безпеку судноплавства, як власного так і міжнародного, в морській зоні своєї відповідальності, оскільки наші фахівці не мають доступу до постів зв’язку і спостереження, маяків та інших навігаційних об’єктів, захоплених морськими піхотинцями ЧФ РФ.

Загроза національній безпеці України значно загострилась після не очікувано, незаконно підписаної Президентом Януковичем тайком від суспільства Харківської угоди щодо продовження ще на 25 років перебування ЧФ РФ на теренах нашої держави. Свої антиукраїнські дії глава держави, гарант національної безпеки мотивував тим, що вчинив цю акцію ніби то заради здешевленого газу, котрий тому пообіцяло поставити російське керівництво. Тільки це був завідомо використаний блеф бо у підсумку українці, як і очікували, отримали, наполовину підвищені ціни на цей енергоносій і продовжену загрозу для національної безпеки своєї держави.

Враховуючи ту обставину, що російський Чорноморський флот не зможе вирішити жодної важливої бойової задачі на морських та океанських театрах сучасних бойових дій, оскільки буде заблокований у Чорному морі і через протоку Босфор не пройде, то цілком зрозуміло, що він залишений для забезпечення політичного тиску на Україну у відповідності до інтересів російського капіталу. Про це не міг не знати Президент України Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Віктор Янукович. Проте підписав угоду, не обговоривши навіть кількість сил, які дозволяється базувати на території України, характер та обсяг бойових засобів і порядок їх пересування. Ця «шпарина» Президентом залишена зумисно. Вона дає російській стороні необмежені можливості для заміни та поповнення особового складу, техніки озброєння і боєзапасу, що також несе потенційну загрозу національній безпеці нашої держави.

Ми з подивом зазначаємо, що перед підписанням Харківської угоди, не було проведено обов’язкової в таких випадках повної інвентаризації об’єктів нерухомості та земель, що передаються в оренду. Не завершено договірно-правове оформлення (демаркація) державного морського кордону, що дозволяє російським бойовим кораблям та допоміжним суднам його неконтрольовано перетинати, доставляючи в нашу державу військову техніку, бойові засоби і, не виключено, контрабанду.

Важливою складовою національної безпеки держави виступає неухильне виконання екологічних вимог українського законодавства. Проте і тут вчиняються постійні порушення з боку посадових та службових осіб ЧФ РФ.

Так, під час неодноразового забруднення акваторії в місцях стоянки російських кораблів та допоміжних плавзасобів, військові начальники кожен раз забороняли доступ на них представникам екологічної інспекції, котрі прибували для виявлення джерела забруднення. Не дозволяє військово-політичне керівництво РФ українським робочим групам документально зафіксувати і фактичну кількість об’єктів нерухомості та земельних ділянок, котрі перебувають у користуванні підрозділами ЧФ РФ і чи за призначенням ті застосовуються. Адже ми маємо багато прикладів, коли земля та нерухомість України, котрі перебувають в оренді флоту, керівниками останнього здаються в суборенду комерційним структурам. А деякі українські об’єкти взагалі захоплені силоміць та експлуатуються протиправно і безоплатно.

На складах та арсеналах ЧФ накопичена велика кількість застарілих зразків боєзапасу та вибухових пристроїв, термін зберігання котрих сплинув. До речі одне із підземних сховищ, в якому складовано майже 80 тисяч тон вибухонебезпечних снарядів, знаходиться під ядерним інститутом, в стінах котрого перебуває діючий атомний реактор.

Проте командування ЧФ РФ не допускає на ці об’єкти представників української держави для вивчення стану складованого в штольнях боєзапасу та умов його зберігання. Сьогодні жоден експерт не може впевнено стверджувати, що в арсеналах ЧФ не зберігається і зброя масового ураження людей. То чи не тому російська сторона так наполегливо не дозволяє оглянути сховища українською урядовою інспекцією.

А підписана Президентом Януковичем і ратифікована парламентом Харківська угода не лише продовжила національну загрозу для України, а і посилила її, оскільки в документі конкретно не зазначено, чисельність особового складу, кількість бойових кораблів, літаків, бронетехніки, місця і площі їх базування, яким чином та ким має здійснюватись контроль за дотриманням досягнутих умов. І чи не станеться згодом так, що російські збройні сили за маяками та навігаційними постами так само візьмуть та окупують наші порти та аеродроми при мовчазному попусканні і повній бездіяльності чиновників з вищих ешелонів державного управління? Такої вірогідності виключати не можна.

За порушення збройними силами РФ норм українсько-російської угоди про їх тимчасове перебування на теренах нашої держави відповідальність лежить і на Президентові Верховному головнокомандувачі Збройними Силами, парламенті та уряді України. Це вони ось уже скільки років не зробили жодної заяви щодо повернення у власність народу України окуповані об’єкти навігаційного комплексу, вдаючи, ніби то нічого не знають. Знають і ще й підігрують іноземній державі в окупації та колонізації України. В цьому саме і полягає головна загроза національній безпеці України. Це підтверджується тим фактом, що з безпекового законодавства нині діючі державні керманичі на днях вже вилучили ряд важливих норм. А це веде до знищення захищеності життєво важливих інтересів українського суспільства, як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні.

Прибічники безстрокового перебування російського військового флоту на теренах України висувають тезу про те, що він ніби то забезпечує місцевих жителів роботою, дає фінансове поповнення до бюджету Севастополя і гарантує нам якусь безпеку. Проте реальні факти свідчать про зворотне.

Так, до Севастопольського центру зайнятості подані списки на скорочення та звільнення майже десяти тисяч людей, зайнятих в структурах обслуговування ЧФ РФ, а його податкова заборгованість до місцевого бюджету сягнула майже двадцяти мільйонів гривень.

Шоком для севастопольців (головним чином росіян) стала афера, прокручена керівництвом будівельного управління ЧФ, перед його скороченням та розформуванням.

Наслідуючи досвід київських кидал, вони також зібрали з людей великі суми на ніби то будівництво квартир. А згодом управління зникло разом з мільйонами зібраних коштів. У підсумку сотні обманутих севастопольців залишились без грошей і без квартир. Сьогодні потерпілі навіть не знають на кого позиватись до суду, настільки професійно була підготовлена та проведена російськими чорноморцями квартирна афера.

Зараз майже кожного тижня місцеве керівництво Севастополя скаржиться на брак коштів для виплати пенсій. І у той же час великі пенсії тисячам звільнених у запас з лав ЧФ російських громадян, котрі майже всі володіють і паспортами громадянина України, виплачується із державного бюджету України.

Пояснюючи підстави, на яких іноземним громадянам видається пенсія за рахунок українських платників податків, керівництво Головного пенсійного управління України в м. Севастополі посилається на ст. 3 Ташкентської угоди «Про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та їх сімей і державного страхування військовослужбовців держав – учасників СНД» від 15 травня 1992 р. Дана угода регламентувала порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та їхніх сімей, котрі на момент розпаду СРСР звільнились з Радянської Армії і лишились в тій чи іншій республіці для постійного в ній проживання. Тому ця угода не поширюється на звільнених в запас російських військових моряків, котрі майже всі, правдами і не правдами, намагаються після служби лишитись на постійне проживання в Криму, особливо у Севастополі.

В результаті велика кількість громадян, відрахування з яких йшли до пенсійного фонду Росії, сьогодні стоять на пенсійному забезпеченні за рахунок України без будь-якої компенсації. І йдеться не про десятки, а про сотні мільйонів гривень. Про це добре відомо місцевому керівництву, але будучи повністю проросійським, воно, прислуговуючи своїм московським патронам, на цей факт закриває очі, вибиваючи кожен раз все нові і нові асигнування з Києва. Не виключено, що деякі з чорноморців, а такі випадки вже були, отримують пенсію як в Росії, так і в Україні. Тільки збитки при цьому несе наша держава.

Ми не можемо обійти своєю увагою і той факт, що перебування іноземного військового контингенту створює і соціально-політичну напругу, оскільки вчорашні офіцери та мічмани російського флоту, котрі лишились на постійне проживання в Севастополі та в Криму в порядку «вдячності» за те що Україна платить їм пенсію, забезпечує соціальні гарантії на рівні із своїми громадянами, створюють антиукраїнські громадські об’єднання, партії та фронти і проводять проти нашої держави підривну діяльність, насаджують сепаратистські настрої, вимагаючи приєднання Севастополя та Криму до Росії.

Ідеологічну війну проти України та її народу активно ведуть майже два десятки різноманітних друкованих видань, котрі виготовляються на поліграфічні базі газети Чорноморського флоту «Флаг Родины» і фінансуються Москвою.

Наведені приклади і факти – це лише частина тих загроз для національної безпеки України, котрі походять від перебування в ній російського військового флоту. Тут можна було би нагадати випадки, коли російські чорноморці, прихопивши з собою стрілецьку зброю, групами тікали зі своїх військових частин, несанкціоновані бойові постріли з артилерійських гармат в сторону міста, або ж безслідне зникнення українського рибацького сейнера разом з екіпажем в морському районі, де проводились навчання кораблів ЧФ РФ з фактичною ракетною та артилерійською бойовою стрільбою. Отже, подальше перебування російського військового флоту окрім потенційних загроз та національної небезпеки нічого доброго для України та її громадян не передвіщає. Ось чому всі громадяни України повинні вимагати денонсації Харківської угоди. Таке право у нас є. Адже, як тлумачить четверта стаття Закону «Про основи національної безпеки України», одним із суб’єктів забезпечення національної безпеки держави є громадяни України та їх об’єднання. Тому учасники дискусії, висловлюючи вдячність керівництву Конгресу українців Севастополя за організацію та проведення даної акції, вважають, що українська громада повинна вимагати від Президента і парламенту України скасування Харківської угоди і боротись за повне виведення іноземних збройних сил у 2017 році, як це передбачено нині діючою угодою, котра, до речі, не скасована.

Враховуючи що сьогодні в діяльності державних та місцевих управлінських структур переважають особисті, корпоративні та російські інтереси над загально національними, учасники дискусії вважають за доцільне Конгресу Українців Севастополя зробити звернення до української спільноти із закликом посилення тиску на структури державного управління з метою домогтись скасування Харківської угоди, проведення повномасштабної інвентаризації орендованих Росією земель, об’єктів нерухомості та встановлення оплати за їх використання по світових, а не по «братерських» цінах.

Ми вважаємо за можливе звернутись з цього приводу і до міжнародних організацій аби ті посприяли усуненню загроз, що нависають над Україною в наслідок дислокації на її теренах збройних сил іноземної держави та окупації ними частини української території.

Ухвалено 17.07.2010 р. у м. Севастополі

Євроатлантика.info