| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
У категорії матеріалів: 4
Показано матеріалів: 1-4 |
|
Сортувати по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
 Двадцять років тому, в вересні 1990 року в Миргороді вийшла
газета «Майдан» - перше незалежне видання, яке з’явилося на теренах Миргородщини
після багатьох задушливих десятиліть панування тоталітарного режиму,
однопартійної політичної системи. Наприкінці 80-х років минулого століття такі
видання, народжені перебудовчими процесами в суспільстві, щойно почали
з’являтися в усій Україні. Тоді їх ще було небагато і називалися вони
неформальною пресою – на відміну від офіціозної.
|
Події Української революції 1918 –
1921 років на Миргородщині, національно-патріотичні прагнення й дії
миргородців, боротьба наших земляків проти більшовицької політики до сьогодні
залишаються мало вивченою цариною. За роки радянської влади дозволялося писати
лише про „героїчні подвиги комуністів” та „борців за радянську владу”. Неначе й
не існувало людей, яким була дорога своя рідна Україна, а не принесена на
червоних багнетах ідея всесвітнього комуністичного єднання. Тих, хто стояв на
українських позиціях, комуністи вважали „врагами родины”, „врагами народа”. |
 Микола Лемик –
керівник похідної групи Організації Українських Націоналістів, який був
заарештований і розстріляний німцями в Миргороді 1941 року. Це був
самозречений юнак-патріот, безмежно відданий Україні. Ще 1933 року саме завдяки
студентові Львівського університету Миколі Лемикові, його самопожертві, до
цивілізованої Європи крізь «залізну завісу» стали пробиватися відомості про
жахливий голодомор у СРСР, який викосив мільйони наших земляків-українців і про
який офіційна радянська преса мовчала. |
Радянська влада на Миргородщині з перших днів насаджувалася
якнайжорстокішими методами. Терор, насильство, масові вбивства з мотивів
«революційної доцільності», грабунки «іменем революції», беззаконня,
хабарництво, безкарна садистська жорстокість щодо «класових ворогів», до яких
відносили й міцних селян, – усе це, зрозуміло, викликало масовий спротив
місцевого населення. Головний політичний каральний орган радянської влади – ЧК
(Надзвичайна Комісія) самою лише назвою навіював жах на людей. |
|
|
