| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Борис Тарасюк: Януковичу не вигідна сильна опозиція
01 Липня 2010 року 11:10
[версія для друку]
Голова Народного Руху України, Голова Комітету ВР з питань європейської
інтеграції, Віце-прем´єр-міністр - Міністр закордонних справ
Опозиційного уряду Борис Тарасюк 19 червня зустрівся з представниками
української громади в Українському центрі в Нью Джерсі під час свого
5-денного перебування у США.
Дорогі друзі! Шановна громадо!
Дякую, шановна громада, за добрий прийом. Щоб зустрітися з Вами, ми
провели 17 годин в дорозі і сьогодні маємо цю приємну можливість
спілкуватися. Ми з Вами вперше зустрічаємося в такій цікавій чудовій
будові, в культурному центрі, який поєднує українські традиції і
модернізм. А що спільного між вашим центром і Україною? Україна теж
потребує поєднання своїх національних традицій і сучасних модернових
інноваційних підходів. Ми живемо за багато тисяч кілометрів одне від
одного, але об’єднує нас ще і любов до України та тривога, яка
з’являється останніми часами від дій українського влади.
Я хочу сказати головне - ми, українці, які живуть в Україні, повинні
низько вклонитися Вам, українській громаді в Сполучених Штатах, в
Канаді та в усьому світі, 20 млн. розкиданим по світу українцям за те,
що ви робили, коли ще не було незалежної України. Ви будили Світ, Ви
привертали увагу до тих порушень прав людини, які відбувалися в
Україні. Коли постала незалежна Україна, саме ви простягнули руку
допомоги України. І дякуючи Вашій підтримці постало перше посольство
України в Канаді, в Великобританії. Дякуючи Вашій підтримці і
фінансовій допомозі, було облаштовано посольства України в Вашингтоні
та генеральне консульство в Нью-Йорку. Я навіть не говорю про решту
світу від Австралії до Единбургу. Українська громада допомагала молодій
незалежній українській державі зводити закордонні установи. На той час
у нас не було ні коштів, ні приміщень для того, щоб створювати цей
дипломатичний зв´язок із світом. Усі посольства колишнього Радянського
Союзу, на які ми мали не менше прав, покрала Росія.
В цьому контексті я мимоволі згадав один епізод своєї депутатської
діяльності, коли Я вніс законопроект, який передбачав законодавче
закріплення права закордонних українців отримувати вищу освіту в вищих
навчальних закладах України безкоштовно за рахунок держави. Мене
вразила позиція деяких народних депутатів, коли я захищав цей
законопроект в різних комітетах Верховної Ради і врешті решт ВР не
підтримала цей закон. В мене виникає питання: «Що ж Ви за люди? Невже
Ви не розумієте, що це лише піщинка українського боргу, боргу держави
українцям в усьому світі?» Я на цьому не зупинюсь. Адже, справа не в
тому, що одразу після прийняття цього закону молодь з США поїде
навчатися в Україну. Мова йде про тих молодих українців, які позбавлені
можливості отримати освіту українською мовою в Молдові, в Росії, в
багатьох інших молодих незалежних державах. Саме про них перш за все
іде мова. Уявіть собі, що найбільша група закордонних українців, які
навчаються в вищих навчальних закладах України, це українці з
Придністров’я. І держава виділяє кошти на це. Тільки закону на це в нас
нема.
Ви живете новинами з України, маєте можливість слідкувати за подіями
через Інтернет. Я переконаний, що Ви переживаєте не менше, ніж ми. І є
причини для цих переживань. Але якщо подивитися у минуле на часи
незалежності, то в нас є, чим пишатися. За 19 років постала,
відновилася незалежна українська держава. За ці роки збудовано те, чого
в Україні взагалі не було. Постали інститути влади. Все робилося з
нуля. За ці роки вирішені безпрецедентні за своїми масштабами виклики,
які постали перед незалежною Україною. Згадайте ядерну зброю, через яку
нам жити не давали з Вашингтона, з Москви, з Брюсселя і інших столиць.
Згадайте чорноморський флот, який нам довелося ділити. І досі
продовжується цей головний біль. Але ми фактично подолали ці виклики,
ми впоралися, ми уникли того, чого досі не може уникнути Росія –
згадайте ситуацію на Балканах. Україна не дала втягнути себе в
братовбивчу війну. Це також наше головне надбання. За ці роки Україна
стала контрибутором безпеки в Європі та світі. Цим вона також завоювала
свій авторитет.
Згадайте події Помаранчевої революції 2004 року. Україна всьому світу
показала, як треба мирно, демократично, але впевнено виступати,
боротися за демократію та свої права. Ми перемогли. Весь світ тоді
аплодував демократичній Україні. Фактично, Україна набула потенціал
регіонального лідера. Про це свідчить те, що було створено організацію
ГУАМ, в 2005-му ми ініціювали створення Співдружності демократичного
вибору, який об’єднав країни від Каспійського до Балтійського морів. Це
все наші надбання. Сьогодні Україна визнається найдемократичнішою
державою серед держав колишнього Радянського Союзу. За рейтингом
«Фрідом Хаузу» Україна визнана вільною державою. Щоправда, сьогодні
надходять тривожні сигнали з звідти, де говорять, що якщо події будуть
розвиватися таким чином як в останні місяці, Україна може бути
повернута назад в категорію частково вільних держав, доречи, до якої
належить Росія. За ці роки ми мали можливість стати членами НАТО. Якщо
не НАТО, то принаймні бути учасником плану дій щодо набуття членства. І
як учасник цих переговорів, я можу сказати, що в 2006 році я вів
переговори не про те, чи нададуть Україні «план дій щодо набуття
членства» чи ні, я говорив про те, коли це буде зроблено. Це мало бути
зроблено в вересні або в листопаді 2006 року. Нажаль, ще тоді, в 2006
році все зруйнував В.Янукович.
За ці роки ми багато зробили в розвитку стосунків з Європейським
Союзом, з НАТО. Мало хто знає ці цифри, а я вважаю, що це дуже показова
цифра – за 14 років незалежності в Україну прийшло прямих іноземних
інвестицій 9,5 млрд доларів. За 1 рік після зміни влади і Помаранчевої
революції - 9,5 млрд. Світ лише за один рік повірив в демократію в
Україні. А сьогодні ця цифра становить вже 40 млрд. доларів. А сьогодні
в країні відбувається те, що всиляє лише тривогу. Фактично, перемігши
Януковича на виборах, Віктор Андрійович Ющенко не виправдав сподівань
мільйонів українців. Маючи найвищу підтримку, найвищий рейтинг, він
практично все звів нанівець. Втрачено унікальний шанс консолідувати
демократичні сили в демократичній українській Україні і побудувати
нарешті сильну країну з потужною системою влади. Нажаль, цей шанс було
втрачено. Ви добре пам’ятаєте, як відбувалися ці події в демократичному
таборі. Фактично, всі з усіма пересварилися. Фракції в ВР НУ-НС, яка
вважалася фракцією Президента, немає. Вона розколота на щонайменше, 8
сегментів. Коаліції демократичних сил, на яку дав мандат український
народ, розвалено зусиллями того ж самого Віктора Ющенко. Можна по
різному ставитися до діяльності уряду Юлії Тимошенко, але він був
відправлений у відставку зусиллями саме Віктора Андрійовича Ющенко.
Його ж зусиллями до влади прийшли антидемократичні, антиукраїнські сили
на чолі з Віктором Януковичем. Хто закликав під час другого туру
виборів голосувати проти всіх? Він казав, що Юлія Тимошенко, яка
підставила йому плече у 2004 році, коли йому було зле після отруєння,
така ж сама як і Віктор Янукович. Мені важко зрозуміти логіку цієї
людини. Чому ми виграли вибори в 2004 році? Ми всі об’єдналися навколо
одного єдиного кандидата – Віктора Ющенко. І Юлія Тимошенко, яка мала
досить високий авторитет в суспільстві, вона теж його підтримала. А
зараз ми маємо 8 гетьманчиків і кожен біжить один поперед іншого, і
кожен хоче схопити булаву. Але логіки в цьому не було. На виборах 2010
не було розуміння, що всі демократичні сили мають об’єднатися навколо
однієї кандидатури, яка дійсно здатна перемогти Януковича. Цією
кандидатурою була і є Юлія Тимошенко. Якби не «допомога» наших
демократів, то я переконаний, що вона перемогла б вибори.
Згадайте постійні атаки на два уряди, які очолювала Юлія Тимошенко за
ці 5 років. Де логіка в цих атаках? Адже, сам же Віктор Андрійович
призначив половину в цьому уряді? Це були ті люди, яких він сам назвав.
Все це і привело до розвалу в коаліції демократичних сил.
У нас сьогодні в Україні склалася унікальна для всього світу ситуація -
у нас є декілька опозицій і кожна вважає себе головною і головнішою.
Ті, хто штовхалися під час президентських виборів в надії отримати
булаву, вони сьогодні не хочуть визнати своєї поразки, своєї
відповідальності за прихід антиукраїнських недемократичних сил до влади
і не хочуть визнати єдину опозицію. Вони і творять свої маленькі
опозиції. А кому це вигідно? Януковичу і його банді. А деякі наші
націонал-патріоти так і не можуть зрозуміти своєї помилки. Я, доречи,
без зайвої скромності хочу сказати, що Народний Рух України досить
наполегливо висував мою кандидатуру на вибори президента. Я переконав
своїх однопартійців в необхідності обрати одного кандидата. Рухівці
мудру люди, послухали, погодились.
Що сьогодні відбувається? Сьогодні нова влада фактично заснована на
порушенні конституції утворила уряд з сумнівною легітимністю. І ця
влада сьогодні веде потужний наступ. Вона шаленими темпами створила
владну вертикаль та веде тотальний наступ на опозицію, на всі
демократичні сили та на ті завоювання, які були досягнуті за 19 років
незалежності – демократію, свободу слова, свободу зібрань. Я хочу
нагадати, що у зв’язку з абсолютно цинічними діями і висловлюваннями
одного з представників цієї влади, міністра внутрішніх справ Анатолія
Могильова, я вніс пропозицію про його відставку. Нажаль, у ВР знайшлося
лише 141 патріот, хто розуміє, що ця влада несе біду для України. Цей
міністр договорився до того, що кримінальні злочини Януковича такі ж
самі, як ті терміни, за яки сидів в’язень сумління, засновник НРУ,
В’ячеслав Чорновіл. Він так і казав: «Не було репресій, тому В’ячеслав
Чорновіл сидів за кримінальні статті». А Янукович – це мовляв, були
репресії. Цинізм доходить вже до того, що він пропонує відвести
опозиції для протестів якесь місце на околиці Києва і «кричіть там
скільки завгодно».
Я Вам хочу сказати, що причин для тривоги у нас з Вами дуже багато. Я
не буду зараз наводити весь список, що здається і що буде здано Росії.
Я вважаю, що нашим головним завданням є рух опору, згуртування опозиції
і над завданням є добитися перемоги на місцевих виборах, які очевидно
мають відбутися 31 жовтня і перемогти на парламентських виборах –
повернути владу проукраїнським силам. Впевнений, що сьогодні всі
демократичні сили це вже розуміють.
Дякую Вам за увагу! Бажаю нам перемоги!
|
| Категорія: Думка лідерів | Додав: Lavrik (01.07.2010)
|
| Переглядів: 510
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
;)
