Лише У ХХ-му столітті Ук­раїна 5 разів оголошувала свою незалежність та 5 разів втра­чала її - через масове запроданство.

В'ячеслав Чорновіл говорив: «Сила держави залежить не тільки від кількості патріотів, але й від кількості запроданців, зрадників».

20-ту річницю Народного Руху України відзначаємо з ве­личезною тривогою - бути чи не бути українській державі, не­залежній від московської ім­перії.

Бути чи не бути демократії. тобто владі народу? Адже трудовий народ повинен бути єди­ним джерелом влади. Бути чи не бути українському народові - нацією, володіти і захищати національну мову, культуру, ду­ховність, історію, традиції, еко­номіку, виробництво?

Україна мала вибір - Крав­чук або Чорновіл!

Україна - московська коло­нія або Європейська національ­на держава!

Пригадаймо, як на Всеукра­їнському референдумі 1-го груд­ня 1991 р. більшість виборців однією рукою, (92%) проголосу­вала за незалежність України від Московської імперії зла, яка протягом 350-ти років боролася проти самостійності українсь­кої держави.

І водночас другою рукою (від лукавого, 62%і проголосували за Президента України Кравчука Леоніда Макаровича, колиш­нього секретаря ЦК КПУ з питань ідеології, вірного слугу Мос­ковської імперії.

До речі, у 1999 р. посвячений «Шевальє Кравчук-Блюм Л.М. в рицарі Масонського ордена «35» (святого Станіслава), який діє на теренах України з дозволу

Кучмівської влади. Нараховував орден рівно 300 членів-шевальє, державних високопосадовців 8 1999-2002 роках, які запри­сягнули служити Масонському ордену «85», а не Україні.

На других, дострокових ви­борах Президента України, у липні 1994 року та на третіх чергових виборах Президента України, в листопаді 1999 року

- знову більшість виборців проголосувала за Леоніда-ІІ, за Кучму Леоніда Даниловича, представника партійно-радян­ської номенклатури, колишньо­го парторга та директора ракет­ного заводу - вірного слугу Москви.

На четвертих виборах Пре­зидента України в жовтні 2004 року, знову вибрали представ­ника Кучмівського угрупування. І тільки 26 грудня 2004 р., за тре­тім туром, вибрали Президентом України Ющенка Віктора Анд­рійовича, патріота України, ко­лишнього голову Національного банку України, що запровадив національну валюту і відновив фінансову стабільність. Колиш­нього прем'єр-міністра України, що навів порядок у бюджетній сфері, усунув бартерні розра­хунки, ліквідував заборгованість із виплат пенсій та стипендій, головне - без зовнішніх запо­зичень, припинив масові відклю­чення електроенергії, за що і був звільнений з посади партійною номенклатурою у квітні 2001 р.

Але в противагу планам Пре­зидента В.Ющенка до Верховної Ради, у березні 2006 р. та у квітні 2007 р знову обрали прислуж­ників партійно-радянської но­менклатури, тобто представни­ків 5-ої та 6-ої колони Москов­ської мафії. (5-а колона це яни­чари, запроданці; 6-а колона - це москволюби, в минулому малороси або сучасні малоук- раїнці, які більше люблять Мос­ковщину ніж Україну). Ці пред­ставники Московської імперсь­кої мафії всіляко домагаються зруйнувати українську держав­ність економічно, політично і духовно. Розкрадають (прихвати- зовують) державну власність і державний бюджет. Не дають під­приємствам працювати, обкла­даючи їх непомірними податка­ми, змушують їх до банкрутства.

Зверніть увагу, Московська масонська мафія створила на Україні приватні партії: Симо- ненка, Медведчука, Мороза, Віт- ренко, Тимошенко, Януковича, Литвина, всі вони запроданські, антиукраїнські.

Більшість виборців про­тягом 18 років масово зраджу­вали національним інтересам України, вибираючи до влади москволюбів.

Про таких Шевченко писав:

«... Раби, подножки, грязь Москви.

 Варшавське сміття - ваші пани.

Ясновельможнії гетьмани.

Чого ж ви чванитеся, ви

 Сини сердешної України!

Що добре ходите в ярмі.

Ще лучче, як батьки ходили.

 Не чваньтесь, з вас деруть ремінь.

А з їх, бувало, й лій топили».

І мертвим, і живим, і ненарод­женим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнє посланіє. 1845 р.

В.ФЕДОРЕНКО, голова Лубенської МО НРУ.