Інтерв’ю про подорож молодорухівців до Карпат.

Журналіст І.Богун (Ж): Розкажіть про себе і про подорож.

Микола Білецький: Мені, як  заступнику голови Кременчуцької міської організації   НРУ з питань молоді  та заступнику голови Полтавської обласної  організації   МНР з міжнародних питань, і  моїм однодумцям з Полтавщини цього року  вперше пощастило побувати в горах Карпати з молодорухівцями Керівництво МНР, НРУ подарувало нам можливість відвідати найчарівніший   наймиловидніший край  нашої  багатої  на краєвиди неньки України. Але не можна говорити тільки про те, що поїздка надихала молодих активістів тільки незайманістю гірських пейзажів, адже традиція сходження на Говерлу Молодим Народним Рухом - це, в першу чергу, утвердження національної  свідомості, плекання патріотизму та виховання молоді  у кращих національно-демократичних традиціях.  І  соромно за тих, хто скептично ставиться до діяльност  нашої  організації     вважає  рухівців чимось, на кшталт, націоналістів-екстремістів. Таким людям раджу побувати там, де побували ми!

Ж: Як же все відбувалося?

Микола Білецький: Ось невеличкий екскурс до великої  події.
Відправлялись молодорухівці до центрального офісу Народного Руху України, що в Києві,  за адресою: вул. Олеся Гончара, буд. 33. До столиці  15 липня прибули делегації   з центральної, південної  та східної  України. Активісти  із західних областей збиралися у Львові. Не можна не подякувати за організацію подорожі  на вищому рівні  лідерам МНР Сергію Воронову та Сергію Митрофанському. Подорож з Києва до підніжжя Говерли розпочалася о 18.0 вечора. Приємним сюрпризом став двоповерховий автобус, про що потурбувалося керівництво. Дорога була довгою. Але хіба можна засумувати, коли поряд з тобою твої  однодумці, ще й з гітарами, та до того ж  з добрячим арсеналом українських народно-повстанських пісень?!! У дорозі  представники полтавської  делегації   потоваришували з хлопцями та дівчатами  з Кіровограда та Лубен. Через 3 дні  стало ясно, що така зустріч подарувала кожному з делегатів ще з десяток справжніх друзів.
Прибула молодь до місця таборування поруч з Ворохтою о 10 год. наступного ранку. Тут   і почалося все те, що обіцяли нам наші  поважні  лідери. Хоча, маю визнати, багато хто навіть не сподівався, що подорож стане настільки яскравою, корисною та повчальною, що після 3 днів напруженого графіку та фізичних навантажень нікому й  на думку не спаде зізнатись, що хочеться додому. Перебування у таборі  було насичене подіями. У перший день таборування до делегатів приєднався  Іван Крулько, голова МНР України. Він виступав гордо і яскраво, говорив про перспективність діяльності  МНР, наголошував на важливості  національно-демократичного руху у часи панування проросійських сил. Щиро дякуємо йому за ентузіазм   і за слова, які  багатьом пророкували віру в свої  сили, а всім іншим, принаймні, дали привід до корисних роздумів : "Молодь - це механізм, який рухає  сьогодення,   створює  майбутнє." Біля підніжжя Говерли делегатами було вшановано подію, яка стала однією з найважливіших у тяжкому процесі боротьби української  патріотичної   інтелігенції    за незалежність: підписання Декларації   про державний         суверенітет України. Також у перший же день таборування було проведено семінар на тему "Європейські цінності". Читав лекцію з наочною презентацію представник фонду Конрада Аденауера в Україні. Мені, як голові  народної  дипломатії   у                м.Кременчук Полтавської області, було надзвичайно приємно, що лідери Руху так плекають виховання у молоді   європейської  свідомості, адже без неї рух уперед просто неможливий. Представник Фонду зробив акцент на основну цінність західних країн, якою, в першу чергу, є людина. Спостерігаючи за тим, як молоді  активісти реагували на  інформацію, не можна було не відчути гордість за те, що свідомість змінюються, що ми вже не мислимо по-прорадянськи, а бачимо перспективу у національно-демократичних течіях та в  інтеграції   у Захід, в якого ми можемо перейняти безцінний досвід розбудови могутньої  держави, зберігаючи при цьому національну  ідентичність  та українську культуру. Ввечері  відбулися презентації   обласних делегацій. Багато відео, ще більше фото, безліч ентузіазму та працьовитості  продемонстрували обласні молодіжні організації   у форм  традиційного звіту. Головною подією наступного дня була зустріч з поважним головою Народного Руху України Борисом Івановичем Тарасюком. Шановний пан говорив про те, що так корисно та приємно було чути молодих   перспективних рухівців: про важливість діяльності  організацій у процесі  виховання національної  свідомості  молодих українців, про те, що тільки молодь може змінити на краще життя у рідній Україні, про те, що, незважаючи на корумпованість та  безвідповідальність нинішньої  влади, сила Народного Руху зростає,  а, між  іншим, в основному за рахунок молоді, яка приєднується до патріотів не з метою збагачення, а за покликом душі. Молодь щиро дякувала пану Голові за приїзд   і спілкування, і наступні дні ще не один раз згадували його натхненні слова. Заключним   і дуже символічним етапом другого дня таборування стало розведення таборової ватри. Вогнище сягало 10 метрів заввишки, а тліючий попіл здіймався аж до вершин велетенських карпатських смерек,  начебто ніколи не повертався на землю, гаснучи у зірковій безодні  літньої  карпатської  ночі. В той момент всі щось замріяно згадували, мені – кремезні козаки, які своєю безстрашністю гинули за Батьківщину, але залишали після себе легенди і  славу. І, нарешті, наступив довгоочікуваний 3 день, коли делегати прокинулись рано, щоб покорити вершину України. До місця сходження молодь доставили автобусами. Подорож на пік Говерли тривала 3 години. Довгий та виснажливий підйом делегати прикрасили патріотичними піснями  і не було жодного, хто піддався б виснаженню і  не підняв стяг України на вершині.

Ж: Які почуття у Вашої делегації викликало сходження на Говерлу?

Микола Білецький: Сходження  на Говерлу пробуджує  такі  патріотичні  почуття, які  не в силах заворушити жодне із  гасел, адже піднімаючись на вершину України, коли перед тобою відкриваються простори Карпат, не так далеко від яких розкинулися безкраї  степи, глибоководні  ріки та бездонне Чорне море, землі, де лежать родючі  чорноземи та живе багатюща культура, розумієш, що кращої  країни годі  й шукати.

На останок, від себе особисто і від всієї Полтавської делегації ще раз хочу подякувати керівництву НРУ, МНР за надану можливість потаборувати і зійти на Говерлу разом із однодумцями-рухівцями, адже вважають, що такий захід має  величезний вплив на виховання молоді, зокрема, рухівців, а також на культурне та національно-свідоме збагачення.